Вторник, 17.10.2017, 00:12
Приветствую Вас Гость | RSS
ДМШ.ua
Главная » Статьи » История музыки » Украинская музыка

Михайло Вербицький.
У перегляді видатних діячів української музичної культури М.Вербицькому належить особлива роль. 

Він перед усім підхопив "естафету” розвою музичного мистецтва, котре після смерті Бортнянського у Східній Україні зосереджується на домашньому музикуванні, другорядних опусах композиторів – аматорів, таким чином продовжуючи українські народні традиції як у духовних так і у світських жанрах. 
Вербицький взагалі належить до кола тих громадських свідомих українців, що поруч з письменниками та поетами – діячами "Руської трійці”, Миколою Усьтіяновичем, артистами Аматорських театральних гуртів та пізніше діячами театру "Руської бесіди” а також художниками: Корнилом Устіяновичем /відомий як поет і драматург/, Юліаном Паньковичем та іншими всі з яких закладали фундамент професійної культури спрямованої на виховання національної свідомості на західних теренах України. 
Родовід М.Вербицького пов’язаний із західними регіонами українських земель – Надсянням. Він народився 4 березня 1815 року в селі Явірнику Руським біля Перемишля. Його батько був – священиком який з важкою хворобою передчасно помер коли хлопчику виповнилось усього 10 років. Мати в невдовзі вийшла заміж удруге і перестала цікавитись дітьми. Михайло та Володислав /молодший брат/ залишилися по суті, сиротами. Однак їм пощастило, ними заопікувався далекий родич епіскоп Іван Снігурський і взяв до себе в Перемишль на виховання. З погляду українського культурного відродження вельми помітною постаттю був перемиський владика І.Снігурський – був освідченню людиною /теологічну освіту здобув у Відні/ і мав широкий європейський кругозір. Заснував у Перемишлі друкарню. 
У 1818 році з його ініціативи у Перемишлі була заснована дяківська школа що мав на меті підготовляти дяків і церковних співаків який очолював талановитий молодий студент філософії і музикант Яків Неронович. Переїхавши до Перемишля Михайло і Володислав одразу потрапили в число цієї школи одночасно вступивши до учасників хору.

У 1818 році М.Вербицький переїхав до Львова як учень 7 класу гімназії а після її закінчення вступив на перший рік Духовної семінарії. 
Вербицький увесь час поривався на волю – та у 1836 році він перевівся на єкстерне навчання. Закінчивши 2 рік семінарії у 1838 році він одружився з молодою австрійкою Барборою Сенер та був змушений покинути навчання. 
18 січня 1839 року народився син Іван. Нажаль сімейне щастя тривало недовго. Утому ж році Вербицький овдовів залишившись наодинці з сином – немовлям. Як вдівцеві йому знову відкрилися двері семінарії де і був прийнятий на 3 курс. Проте і цього разу навчання тривало недовгою його знов вигнали але незважаючи на виключення духовне начальство було змушене згадати про нього як талановитого і освідченного музиканта який міг допомогти хору духовної семінарії що оказався в дуже поганому стані і запросили М.Вербицького на посаду хорового диригента та вчителя.

На цій посаді композитор перебував до 1846 року коли знов повернувся до Перемишля де одержав місце канцеляриста. Тут він написав музику до цілого ряду п’єс що входили до репертуару перемиського театру: «Верховинці», «Казак і охотник», «Проциха», «Жовнір - чарівник» «Гриць Мозниця або муж заманений» «Запропащений котик» тощо. 
Щасливий поворот у творчий долі Вербицького спричинило відкриття у Львові 1864 році театру «Руської Бесіди» эким бракувало творів які б відображали місцеве життя і керівництво звернулося до галицьких письменників композиторів з проханням передати свої твори у розпорядження театру на яке і звернувся першим Вербицький. 
У 1864 році «Руська Бесіда» оголосила конкурс на кращі українські пісні де 1-ше місце займає Вербицький співогрою до тексту Івана Гушалевича «Підгоряни». Його визнання вплинуло на творче піднесення композитора протягом 1865-66 років він написав по-над 10 музичних п’єс. 
Саме останні твори Вербицького в тому числі світські і релігійні хори, оркестрові увертюри, солоспіви стали вершиною його доробку. 
В останні роки життя композитор активно займається також громадською і педагогічною діяльністю, писав про проблеми української музичної освіти і творчості в Галичині. 
Помер Михайло Вербицький 7 грудня 1870 року від тяжкої недуги – раку язика проживши всього 55 років. Похоронений біля церкви у с. Млини. 
Спадщина Вербицького до сьогодні в повній мірі не встановлена. Ряд творів приписується композитору на підставі посередніх доказів, інші ж збереглись не в автографах, а в пізніших копіях, що ставить під сумнів автентичність і точність поданого тексту, ще деякі, що про них збереглись спогади в пресі чи приватних джерелах, взагалі віднайдені. 
Але попри всі несприятливі обставини можемо стверджувати що доробок Вербицького досить немалий: понад 20 співогор, біля 40 церковних композицій, 30 хорів світського змісту, кільканадцять оркестрових опусів та декілька солоспівів. 
1. Центральне місце в оркестровій музиці М.Вербицького займають так званні композитором «симфонії» які властиво е увертюрами призначеними для виконання перед театральними виставами але вони сприймаються як самостійні, завершенні композиції. 
З його оркестрових композицій відомі 12 симфоній, 2 полонези і кілька фрагментів інших невеликих п’єс. У творчий спадщині композитора є чотири п’єси: «Верховинці», «Простачка», «Не до Любові» і «Чорноморський побут на Кубані», до яких збереглися розгорнені музичні вступи або є відомості про їх існування. 
2. У своїй композиторській творчості М.Вербицький багато уваги приділяв хоровій церковній музиці.

А/ хорова музика у другій половині 19 століття, як і в попередні періоди, в українському музичному мистецтві займала особливе вагоме місце. Відбувалося стильова еволюція в церковній музиці. Новим явищем стала світська професійна хорова музика, яка відображала нове світовідчуття людей, їх громадянські прагнення. 
Світська музика виконувалася під час різних громадських заходів, а також у концертах, завдяки чому набувала концертного характеру. Від середини 19 століття композитори пишуть хорові твори, які не тільки були мистецьким явищем, але й здійснювали суспільно – громадську функцію. 
Хорову творчість західноукраїнських композиторів можна поділити на два періоди: 1/ 40-60-ті роки /в основному хорова музика представляють 
"перемишльської школи " – М.Вербицького 
та І.Лаврівського/ 
2/ 70-90-ті роки /твори Віктора Матюшко, Воробкевича, 
Вахнянина, О.Нижанківського, Січінського, 
Топольського/ 
Зачинателем нового етапу розвитку хорової музики й професійного музичного мистецтва взагалі в західноукраїнському регіоні був М Вербицький. 
Б/ Церковна музика: у доробку М.Вербицького – майже повна Літургія й окремі твори на літургійні теми. У Перемишлі в 1847 році Вербицький написав Літургію для мішаного хору, а в 1865 році переробив її для чоловічого хору. Цього ж року відбулося її перше виконання в соборі св. Юра у Львові. 
У Літургії М.Вербицького простежуються яскраві ознаки класичного стилю з яким пов ’язане й використання репризної 3-ох частинної форми: 
1/ "Слава Отцю і сину” 
2/ "Единародний Сине” 
3/ "Смертію смерть погравий” 
У своїй церковній музиці багато чого сприйняв від класичного стилю, зокрема через музику Бортнянського проте зумів створити власний індивідуальний стиль в якому простежуються ранньоромантичні риси. 
Вплив творчої ментальності Бортнянського на композиторську діяльність Вербицького не викликає сумніву. С.Людкевич вважав що саме Вербицький «є найбільш, після Бортнянського, духовним хоровим композитором творцем хорового стилю в Галичині» і стверджував що «він найкраще перейняв дух і техніку духовної музики Бортнянського». Але попри все Вербицький говорив мовою свого часу і вона була іншою ніж Бортнянського: він не намагався її архаїзувати, вводити старовинні наспіви. Основним жанром Бортнянського був – хоровий концерт, а Вербицький тяжів до малих пісенно – церковних форм. Вербицький увійшов у церковну музику зі своїм власним і неповторним голосом як сформована творча індивідуальність. Але тут на сам перед він залишився ліриком.



Источник: http://military-art.com.ua/news/2009-10-25-128
Категория: Украинская музыка | Добавил: Ёлка (16.01.2010)
Просмотров: 4839 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 1
1  
Так а деж можна дістати літургію для чоловічого хору Вербицького.?????

Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Категории раздела
Западно-европейская музыка [1]
Русская музыка [3]
Украинская музыка [11]
Поиск
Обновление архива
Барвинский - Прелюдии 

Барвинский - Пьесы для фортепиано 

Степовий - Прелюд пам'яті Тараса Шевченка 

Микола Колесса - твори для фортепіано 

Нестор Нижанківський - "Коломийка" 

Нижанківський - "Вальс" для фортепіано 

Нестор Нижанківський - "Спомин" для фортепіано 

Ревуцький. "Їхав козак на війноньку" 

Майборода. Симфонії №1, №3 

Штогаренко. Симфонія № 1 "Моя Україна", Симфонія № 4 "Київ" 

Микола Колесса. Симфониї № 1, №2 

Ревуцький. Симфонія № 2, Фортепіанний концерт № 1 

Скорик. Опера "Мойсей" 

Стеценко. Вокальні твори 

Гаврилець. Обробки колядок. 

Гаврилець. „Засвічу свічу” 

Гаврилець. Духовні твори 

Гаврилець. „Кроковеє колесо” (фольк-концерт на народні тексти) 

Людкевич. "Сонце заходить" 

Гаврилець. „Нехай воскресне Бог” (Великодній концерт) 

Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
реклама

Copyright MyCorp © 2017
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz