Ганна Гаврилець – митець, чиї творіння пізнаєш одразу: вони наповнені природною музичністю, яку несе тільки їй властивий талант, що дав композиторці Бог. Вона звертається в своїй творчості до різних жанрів: від невеликих вокальних, хорових, та інструментальних п'єс до масштабних симфоній.

Саме образна яскравість, національна самобутність композиторського обдарування Ганни Гаврилець сприяли визнанню і популярності її творчості серед виконавців і слухачів в Україні і за кордоном. Музика цієї композиторки звучить також у Польщі, Словаччині, Словенії, Швейцарії, США, Канаді, Нідерландах, Франції, Росії, Вірменії. її твори виконують відомі оркестри: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, Заслужений академічний естрадно-симфонічний оркестр України, Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України, Державний камерний ансамбль «Київські солісти», Національний ансамбль солістів України «Київська камерата»; хори: «Думка», «Київ», «Кредо», «Павана», «Хрещатик», Державна академічна чоловіча хорова капела ім. Л.М.Ревуцького, струнний квартет «Гармонії світу» (Одеса), Київський квартет саксофоністів; солісти: Ніна Матвієнко, Дмитро Гаврилець, Йожеф Єрмінь, Оксана Рапіта, Юрій Кот, Таїсія Повалій, Жанна Боднарук, Віталій Свирид.

Ще у 1990 році відомий український музикознавець Любов Кияновська в журналі «Музика» визначила: «Найсильніша сторона доробку Гаврилець — національна самобутність, вияв творчої індивідуальності в контексті української культури... Кого б не спитали про її твори — кожен відзначить і професіоналізм, і «обличчя вираз небуденний», і цікаві технічні знахідки, а особливо - щирість та емоційність».

Талановита Ганна народилася 1 1 квітня 1 958 року у напрочуд музичній родині у селі Видинів Снятинського району Івано-Франківської області. В сім'ї не було музикан-тів-професіоналів, але співали добре всі: дідусь і бабуся співали у церковному хорі, мама з татом (залізничники) кохалися в народній пісні. Мама - Ірина Олексіївна живе там же з братом Романом, а батька, на жаль, вже нема. Ганна завжди охоче розповідає про свою родину. Молодша сестра Богдана Фроляк стала вже відомим українським композитором і є лауреатом престижних премій Імені Л. Ревуцького та Б. Лятошинського; брат Роман також музикант, закінчив Дрогобицьке музичне училище, як хормейстер, і пише гарні пісні для естради та твори дітей. З подякою згадує пані Ганна свого першого вчителя у Видинові – Василя Куфлюка. Він вражав дітей своєю ерудицією та любов'ю до музики (мав два дипломи: Варшавського університету як математик і Варшавської консерваторії). Ганна продовжила навчання у СнятинськІй ДМШ, потім з 1968 по 1977 рр. навчалася у Львівській музичній школі-інтернаті імені Соломії Крушельницької. У 1982 р. закінчила Львівську державну консерваторію ім. МЛисенка по класу композиції у професора Володимира Флиса. V 1984 закінчила асисентуру-стажування в Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського (композиція, клас професора Мирослава Скорика). Навчання у всесвітньовідомого композитора Мирослава Скорика, який вже має цілу композиторську школу, сприяло формуванню Ганни Гаврилець як композитора.

З 1985 р. – вона член Національної Спілки композиторів України, з 1999 року Заступник Голови Правління Київської організації НСКУ З 1992 р. – викладач в Національній музичній академії України, доцент, декан композиторського та Історико-теоретичного факультетів, Заслужений діяч мистецтв України (2005). 
Напружене творче життя сучасної мисткині, в якому натхнення композитора має для свого втілення дуже невеликі часові виміри. Мабуть тому праця над черговою партитурою стає більш концентрованою, мобільною. Скажений ритм повсякденного буття, адміністративна робота відривають, на жаль, митця від його головного «призначення» – творити. Але пані Ганна кожним своїм новим опусом стверджує, що для справжнього таланту всіх цих труднощів ніби не існує. її композиції досконалі, високохудожні, майстерно написані. Незважаючи на свій перший ювілей, авторка – лауреат багатьох престижних премій. Вона в 40 років стала Лауреатом Національної премії України Імені Тараса Шевченка (1999), лауреат фестивалю «Червона рута» (1989), лауреат Міжнародного конкурсу композиторів Іванни та Мар’яна Коців (1995), володар Гран-Прі конкурсу «Духовні псалми III тисячоліття» (2001), лауреат мистецької премії «Київ» ім. А. Веделя (2005), нагороджена орденом Святого Рівноапостольного Князя Володимира (2005).

Музика Ганни Гаврилець звучала на урочистостях з нагоди візиту Його Святості Папи Римського Іоана Павла II в Україну (2003), на Майдані Незалежності під час Помаранчевої революції (2004), під час урочистого концерту з нагоди інавгурації Президента України В. Ющенка в Палаці «Україна» (2005) та на інших урядових заходах. її твори постійно звучать в програмах радіо і телебачення. Небагатьом сучасним композиторам поталанило стати органічною часткою сучасного музичного соціуму.

Можливо на питання: «В чому секрет особливого впливу музики Ганни Гаврилець на слухач можуть відповісти виконавці... 
Слово видатній співачці України Ніні Матвієнко (Герою України, Народній артистці України, Лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка): 
«Слухаючи на фестивалі «Золотоверхий Київ» музику псалму «Боже мій, нащо мене ти покинув» Гані Гаврилець, мені хотілось плакати від щастя. Від щастя, що відкрились якісь шлюзи, оці небесні шлюзи людської душі. І слава Богу, що композитори сьогодні перебувають в океані творчості. Це справжній океан, а не та мізерія, яка сьогодні забирає сцену, телебачення, наш час і наші душі. і я радію, що є ця філармонійна зала де живе музика, що є покоління виконавців, композиторів, котрі дають нам можливість воскресити свою душу через музику».

Провідний хормейстер України Микола Гобдич (Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка) так висловлюється про композиторку: «Ганна – це Панна Мелодія, що захоплює, заворожує, гіпнотизує. При тому це не монодичне мислення, а якраз навпаки - з пристрасними гармоніями та особливим відчуттям ритміки, інколи навіть данс-свінгової. Разом з тим Ганна Гаврилець буває меланхолійною і споглядаль¬Ною (особливо у псалмах), але завжди мелодичною і гнучкою».

Відомий хормейстер Людмила Байда (Заслужений діяч мистецтв України, Лауреат Можливо на питання: «В чому секрет особливого впливу музики Ганни Гаврилець на слухач можуть відповісти виконавці... 
Слово видатній співачці України Ніні Матвієнко (Герою України, Народній артистці України, Лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка): 
«Слухаючи на фестивалі «Золотоверхий Київ» музику псалму «Боже мій, нащо мене ти покинув» Гані Гаврилець, мені хотілось плакати від щастя. Від щастя, що відкрились якісь шлюзи, оці небесні шлюзи людської душі. І слава Богу, що композитори сьогодні перебувають в океані творчості. Це справжній океан, а не та мізерія, яка сьогодні забирає сцену, телебачення, наш час і наші душі. і я радію, що є ця філармонійна зала де живе музика, що є покоління виконавців, композиторів, котрі дають нам можливість вос¬кресити свою душу через музику».

Провідний хормейстер України Микола Гобдич (Лауреат Національної премії Украї¬ни імені Тараса Шевченка) так висловлюється про композиторку: «Ганна – це Панна Мелодія, що захоплює, заворожує, гіпнотизує. При тому це не монодичне мислення, а якраз навпаки - з пристрасними гармоніями та особливим відчуттям ритміки, інколи навіть данс-свінгової. Разом з тим Ганна Гаврилець буває меланхолійною і споглядальною (особливо у псалмах), але завжди мелодичною і гнучкою».

Відчуваємо за цими емоційними враженнями від музики видатної майстрині особливу «звукову ауру», яку мають всі її твори. Ганна Гаврилець знаходить таке мелодико-інтонаційне наповнення для своїх композицій так шляхетно відбирає засоби музичної виразності, ретельно вибудовує форму твору, що своєю майстерністю підкорює вико¬навців і слухачів. її завжди цікавлять філософські проблеми буття, які вона розкриває через емоційний світ Людини. Усі ті твори несуть сильний енергетичний заряд, який і формує осібний світ музики Ганни Гаврилець. Висока художність, майстерне поєднання класичних традицій з новітніми засобами композиторської техніки, осібне відчуття на генетичному рівні багатющих фольклорних джерел - це лише штрихи до творчого портрету унікальної за своїм творчим доробком сучасної композиторки Ганни Гаврилець.

Євген Станкович (Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний артист України, академік) після прослуховування твору «Золотий камінь посіємо» назвав музику Ганни Гаврилець «унікальним явищем в сучасній вітчизняній музиці».

Мабуть, вся велика творча робота, котра проходила у майстрині в 1980-ті та 1990-і роки, дала той блискучий художній результат, який ми всі відчули в музично-сценічному дійстві «Золотий камінь посіємо» (прем’єра цього масштабного твору відбулась в березні 1998 року з Палаці «Україна» і була присвячена ювілею видатної української співачки Ніни Матвієнко).

Пройшло майже 10 років, а музика цієї грандіозної вистави живе, живе самостійним життям, бо частіше виконуються, на жаль, окремі частини цього унікального дійства. Музика в цьому дійстві грає головну роль. Композиторці вдалось на багатющому фольклорному матеріалі (пісні, зібрані Ніною Матвієнко в різних регіонах України) створити своєрідні музичні фрески, в яких через пісню відтворена історія України. Музика в цьому дійстві звучить на одному диханні, об’єднуючи шість частин в масштабну музично-сценічну виставу.

В дійстві «Золотий камінь посіємо» композитор використовує величезний арсенал засобів музичної виразності. У Ганни Гаврилець саме в цьому творі можна відзначити майстерне володіння поліфонією тембрів, що і створює особливу акустичну ауру твору. Музика, як і головна героїня вистави – народна пісня, багата та різнолика. Вона звучить то як розгорнута симфонічна картина з блискучою оркестровкою в частинах: «Створення світу», «Орда», а іноді музичні висловлювання композитора перевтілюються в лірико-поетичну новелу («Засвічу свічу», «Купальська»).

Ганна Гаврилець в цьому творі майстерно співставляє хоровий спів, голос солістки та оркестрове звучання. Голос Ніни Матвієнко ніби вплітається в цю складну вокально-інструментальну тканину. 
Композиторський талант Ганни дозволив по-новому створити сучасну музичну виставу, який показав велич народної пісні, безцінність скарбів пісенного мистецтва України.

Ця вистава стала подією в культурному житті України, а Ганна Гаврилець отримала звання лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка і всенародне визнання.

Мені довелось бути на репетиціях цього дійства, бачити на власні очі як народжувалось те музично-сценічне диво, багато спілкуватись з Ганною Гаврилець, із Ніною Матвієнко, із Софією Майданською. Робота вся йшла дуже напружено, але на одному диханні. Так композиторка згадує як народжувалась ця музика: «Твір «Золотий камінь посіємо» писався у Ворзелі 
було розкішно! О 4 годині ранку виринала зі сну від пташиного хору, вставала, відкривала вікна і слухала спів птахів. То був чудесний час, бо у мене почався справжній творчий «сплеск», творче горіння...»

Занурення в світ народних пісень, наспіваних Ніною Матвієнко на касетах, відчуття генетичного коду кожної з них - ось що дало той фантастичний творчий результат. Я вважаю цей твір знаковим для всього величезного доробку майстрині. За ці десять років Ганною Гаврилець написано багато в різних жанрах і це проявилось на фестивалі «Золотоверхий Київ» у 2005 році. Микола Гобдич і Людмила Байда розкрили нам ще незначні доти грані таланту композиторки в сфері духовної хорової музики. Микола Гобдич ще у 2001 році добре вивчив творчість Ганни Гаврилець, коли вона перемогла на Всеукраїнському конкур¬сі композиторів «Духовні псалми третього тисячоліття» і стала володаркою Гран-Прі, Першої та Третьої премій та Призу глядацьких симпатій, а її одна з найвідоміших сучасних духовних композицій «Боже Мій, нащо Ти мене покинув» (пс. 22) сьогодні виконується хорами по всій Україні. На тому конкурсі твори виконували: «Думка», жіночий хор Київського вищого дер¬жавного музичного училища ім.. Р.М. Гліера, Державна академічна чоловіча капела ім. Л.М. Ревуцького. Дев’ятий хор-фест «Золотоверхий Київ» став етапним в творчому житті видатної нашої талановитої сучасниці. Композиторка працювала над програмою рік. І на фесті було цікав презентовано два напрямки творчості Ганни Гаврилець: духовна та фоль¬клорна музика. Крім вже відомих творів написала нові спеціально для хор-фесту: «Богоро¬дице Діво!», «Нехай воскресне Бог» (Великодній концерт, пс. 67), «Жалі мої, жалі», «Кроковеє колесо» (фольк-концерт на народні тексти), «Повій, вітроньку».

Фольклорний світ музики пані Ганни на цьому фесті постав багатоманітним і яскравим. Звертаючись до народних текстів вона створює музику, органічно з ним пов’язану. На моє запитання: «Як виникає звуковий образ?» Ганна відповідає: «Коли читаю текст, я вже чую його музично». Таке поєднання народного тексту і особливостей сучасного хоро¬вого письма спостерігаємо в усіх тертих композиторки, бо її музика – це від¬творення того внутрішнього емоційного змісту, який іде від слова. Відчуття слова, народнопісенної інтонації як своєрідного коду, в якому сконцентровані багатющі можливості для композиторської творчості, мають і гарантувало той високохудожній резуль¬тат, який ми вже відчули в дійстві «Золоте каміння осіємо».

Хорове письмо Ганни Гаврилець, особливо в її фольклорній музиці вражає тембровою інструментовкою, саме в цьому вона близька до особливостей хорового мислення Миколи Леонтовича. її оригінальні твори на народні тексти, а також обробки народних пісень – це справжні поетичні новели з життя людини. Хорові твори Г. Гаврилець – це насамперед пісен¬ність у широкому розумінні цього слова, нею сповнені фактура, рух голосів, гармонія... Звучання хору ніби йде з середини, створюючи неповторні акустичні ефекти...

В своїх духовних хорових творах композиторка спирається на прекрасні традиції укра¬їнських класиків минулого: М.ДІлецького, Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, О. Кошиця, М. Леонтовича, К. Стеценка. Пані Ганна вдало поєднує ці традиції з новітніми засобами композиторського письма. Її трактовка канонічних форм і текстів, завжди вражає особливою одухотвореністю і молитовністю. Для композицій духовної музики притаманна особлива внутрішня зосередженість і сповідальність, яка стає особливою рисою стилю композиторки на новому етапі.

Її симфонія «Паралелі», симфонічна поета, 2 камерні симфонії – стали значним внеском у сучасну симфонічну музику України.

Впродовж всіх років своєї творчості пані Ганна особливою увагою ставилася до творів камерного жанру. її квартети, квінтети, п’єси для солюючих інструмен¬тів, а також такі твори, як Симфонієтта для альта та струнних «А-согdа», (2001), «Експресії» для струнного квар¬тету (2000), «За межею тіла і душі» для двох скрипок (2007), «Екслібриси» для скрипки соло (1998), «Гравітації» для фор¬тепіано (1994), Соната для альта і форте¬піано (1988) – кожний з цих творів, це. внутрішній монолог митця, в якому він по-своєму осмислюючи сенс буття, дарує слухачам своє світовідчуття, свої роздуми, пробуджуючи в кож¬ному З них начало. Всі засоби виразності в камерно-інструментальній музиці композитор кого особливо вивірені. Ось як характеризує саме стиль камерної музики музикознавець Олена Корчова в статті в журналі «Музика»: «Наповненість музичної думки високим етичним сенсом пробу¬дження совісті шляхом творення інтонаційної краси - ось те потаємне з чим виходить вона до аудиторії. І це обертається душевністю і сердечністю, відвертим діалогом із слухачем...

Ганна Гаврилець вже багато років поєднує композиторську діяльність з викладацькою, її студенти, та й студенти двох факультетів, де вона є деканом відносяться до неї з повагою і любов’ю, бо вона щиро віддає їм свої професійні знання, досвід, серце і душу.

Мабуть, тому в її музиці стільки краси й добра, бо в неї є ще один талант - талан Людини. І ще одна дуже важлива риса є в Ганни Олексіївни - це її вміння перейнятись проблемами sншої людини. Це особливо видно в роботі композиторки в Київській організації НСКУ. Вона вболіває за справи спілчанські, вболіває за стан культури в Україні сьогодні, і говорить відверто про це в пресі. «Держава, яка себе поважає, яка прагне гідно увійти в європейський простір, не може не підтримувати свою справжню культуру, а не лише ту, що називають масовою - вона ж, як мода: сьогодні є, а завтра - ні. Культура класичного і сучасного мистецтва – набуток кожної нації, скарбниця держави...

Оскільки Україна заявила себе як європейська держава, то ті, хто нею керують, мусять, нарешті, зважити на проблеми її культурних цінностей і справжніх духовних пріоритетів». Це її активна громадська позиція. Ганна Гаврилець уособлює в собі сучасну жінку – митця, представницю духовної еліти України.

А поруч з нею – її талановита родина. Чоловік – Дмитро Гаврилець – відомий в Україні та за її межа¬ми музикант, Заслужений діяч мистецтв України, професор, завідуючий кафедрою струнно-смичкових інструментів, син – Юрій, магістр Національного університету імені Т.Г Шевченка.

Колись в інтерв’ю пані Ганна довірливо мені сказала: «Дмитро перший слухач усіх моїх творів. Я завжди прислухаюсь до його порад. На всі концерти ходимо разом. Син вчився в музичній школі № 2 по класу скрипки, але пішов у журналістику. Ми завжди хвилюємось один за одного. Ми живемо спільними турботами».

Неординарність особистості Ганни Гаврилець проявляється в усьому особливо вражає її толерантне ставлення до колег-композиторів. Ось як вона висловилась про сучасну укра¬їнську музику, її майбутнє: «Добре, що вона різна, за стилями, напрямками, образами. Українська сучасна музика має своє обличчя, вона ввійшла в європейський простір. Зараз відзначається багатий Інформаційний потік. І це дуже добре, адже раніше ми були відірвані від культурного життя багатьох країн. А поінформованість в новітніх течіях музики світу не може не впливати на розвиток молодого покоління й воно шукає свої шляхи в мистецтві. Поряд з цим в Україні існують яскраві постаті відомих композиторів Є. Станковича, М. Скорика, В.Сильвестрова і багатьох інших. Тобто сучасна українська музика – явище яскраве: в ній сполучаються і традиційні, й новітні напрямки, а час покаже що залишиться, а що відійде».

Музичний світ Ганни Гаврилець через її твори випромінює світ таланту душі. її твори посту¬пово будують Собор духовної краси, ввійти у нього, зануритись у світ музики – це справжні хвилини спілкування з прекрасним.

Автор матеріалу - Галина СТЕПАНЧЕНКО. Опубліковано в буклеті авторського концерта композитора

СПИСОК ОСНОВНИХ ТВОРІВ ГАННИ ГАВРИЛЕЦЬ

Симфонічна поема (1983). 
Концерт для альта з оркестром (1984). 
Концерт для фортепіано з оркестром (1982). 
Симфонія "Паралелі” (2008). 
Камерна симфонія № 1 (1990). 
Камерна симфонія № 2 "Іn mеmоrіаv” (1995). 
"Саntiсиm” для струнного оркестру (1998). 
"А-Соrdа” для альта і струнних (2001). 
Камерна кантата "Погляд у дитинство” для сопрано і камерного оркестру на вірші М. Вінграновського (1987).

Квартет саксофонів (1991). 
Осіння музика для тенора-саксофона і фортепіано (1996). 
"іnB” для сопрано-саксофона (1997). 
Духовий квінтет № 1 (1984). 
Духовий квінтет № 2 (1992). 
Струнний квартет № 1 (1981). 
Струнний квартет № 2 "Reminiscence” (1997). 
Струнний квартет № 3 "Експресії” (2003). 
Соната для альта і фортепіано (1988). 
Рапсодія-діалог для флейти і фортепіано (1992) 
"Екслібриси” для скрипки-соло (1995).

Музично-сценічне дійство "Золотий камінь посіємо” (1997): 
а) для симфонічного оркестру 
"Створення світу”, "Весна світу”, "Орда. Плач-колискова”, "Слава стольному Києву”; 
б) для сопрано, хору і симфонічного оркестру: 
Кантата "Ввійди і ти у цей собор” на вірші Софії Майданської; 
в) для голосу і камерного оркестру: 
"Ой, ти соловейку”, "Русальна”, "Орел поле поорав”, "Сьогодні Івана”, "Купалочка”, "Ой, до бору стежечка”, "Засвічу свічу”, "Що петрівочки дві неділечкй”; 
г) для голосу з хором: 
"Весняні забави”, "Нова радость”, "Гой, питалася княжа корона”, 
"У нашого пана” "Мати милосерда”, "Щиголь тугу Має”, "Ой, горе тій чайці”,

"Гравітації” для фортепіано (1999).

"Kyrie eleison” для мішаного хору (2006). 
"Блаженний, хто дбає про вбогого” (пс. 2000) для жіночого хору. 
"До Тебе підношу я, Господи, душу свою” (пс. 2000) для чоловічого хору. 
"Боже мій, нащо мене Ти покинув?” (пс. 2000) для мішаного хору. 
"Тільки в Богові спокій душі моїй” (пс, 2004) для мішаного хору. 
"Херувимська” для мішаного хору (2002). 
"Тебе поєм” для мішаного хору (2002). 
"Нехай воскресне Бог! ”, хоровий концерт (2004). 
"Богородице, Діво, радуйся! ” для жіночого хору (2004). 
"Stabat Mater” для хору з оркестром (2002). 
"Miserere” для хору з оркестром (2008). 
"Кроковеє колесо", фольк-концерт для жіночого хору (2004) на народні тексти. 
"Ой, в полі, полі”, щедрівка для голосу і чоловічого хору (2002). 
"В неділю рано”, колядка для чоловічого хору (2001). 
"Радуйся”, колядка для чоловічого хору (2001). 
"Ой, через садок, та й доруженька” (2003). 
Ходить-походить місяць по небу... ”, обробка поліської колядки для жіночого голосу та чоловічого хору (2006). 
"На краю села висока гора”, обробка поліської колядки для чоловічого хору (2006). 
Обробка поліської колядки "Через мости високіє” для чоловічого хору (2007). 
Обробка поліської колядки "У пана дзядзька” для чоловічого хору (2007). 
"Жалі мої, жалі” для чоловічого хору на народні тексти (2004). 
"Мій Боже любий, заступись” для голосу і мішаного хору, пам’яті М. Березовського (1992). 
Три хори на вірші Олександра Олеся (1983). 
"Чатепто” на вірші Олександра Олеся для мішаного хору (1992). 
"Ти до мене прийшла” на вірші В. Симоненка (1998). 
Пісні на вірші українських поетів: Л. Костенко, Д. Павличка, В. Симоненка, Б. Олійника, Ф. Млинченка, В. Стольникова та ін.

"Хорал" для струнних (2005). 
"Каприччіо” на честь святого Миколая для камерного оркестру (2008). 
"Довкола вогню” для гітари (2004). 
Диптих для баяна (2006). 
Дует для двох скрипок Beyond body and soul ("За межею тіла і душі”) (2007). 
Твори для фортепіано.